Пошук по сайту

Природознавство  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Лекція

Лекція





Сторінка1/6
  1   2   3   4   5   6






(молодший підлітковий вік, 5-6 класи)

ББК 74.200.54

С 24

Збірник можуть використовувати класні керівники, педагоги-організатори при розробці годин спідкування, батьківських зборів, батьки та учні.
Борецька Н.О.

Шкільний проект «Світ поза батьківським домом». – Луцьк, 2012, - 187с.
Рецензент: Куса Т.М. – вчитель-методист, педагог-організатор Луцької гімназії №21 імені Михайла Кравчука

Схвалено і рекомендовано науково-методичною радою Луцької гімназії №21 імені Михайла Кравчука, протокол № 2 від 21.12.11 року

Зміст

Вступ …………………………………………………………………… 4 Розділ 1. Родинна скарбничка ……………………………………………… 7

  1. Домашні завдання: батьки і діти (батьківські збори)…………………… 7

  2. Стосунки між батьками і дітьми (твір-роздум) …………………………. 10
  3. Відносини між батьками і дітьми підлітками (бесіда)…………………. 11

  4. Чому виникають протистояння з батьками? (твір-роздум) …………... 14


  5. А ви не пробували дружити з батьками? (бесіда-лекція) ……………… 16
  6. Ідеальні батьки для підлітка (відверта розмова)………………………. 18


  7. Як зрозуміти - батьки працюють, а діти насолоджуються життям!

(бесіда) …………………………………………………………………….. 21

  1. Як зрозуміти підлітка 13 років? (бесіда)……………………………….. 23

  2. Дівчата бувають різні… Як виховати з дівчинки жінку? (рекомендації вчених)……………………………………………………………………… 25


Розділ 2. Учнівський портфель самостійності ………………………. 30

  1. Мене не розуміють батьки (година спілкування) ………………………. 30

  2. Літопис боротьби з курінням (лекція) ………………………………….. 36

  3. Превентивне виховання: що і як? (відверта розмова) ………………… 39

  4. Творимо своє життя без помилок (психологічні заняття) ……………. 43

  5. Цінність людської доброти (година спілкування) ……………………… 52

  6. Чи легко бути татом п’яятикласника? (родинне свято) ………………. 59

  7. Кайдашева сім’я (театралізована вистава) …………………………… 65

  8. Конституція законослухняності (година спілкування) ………………….. 68

  9. Мої життєві принципи (година спілкування) …………………………… 75



Висновки …………………………………………………………………. 81

Додатки (на відеоносіях)

Вступ

Ви­рос­та­ю­чи, ди­ти­на крок за кро­ком вчить­ся бу­ти не­за­леж­ною і після до­сяг­нен­ня при­близ­но 18-23 років го­то­ва жи­ти самостійно.

Відповідальна поведінка - по­каз­ник то­го, що ди­тя подорослішало. Це не врод­же­на якість, їй тре­ба вчи­ти­ся. Ось чо­му бу­ти бать­ка­ми і вчителями зна­чить вміти підготувати наших дітей до самостійного жит­тя.

Але чо­му са­ме ми повинні на­вчи­ти ди­ти­ну? Ко­ли потрібно це зро­би­ти? Щоб відповісти, тре­ба по­ста­ви­ти собі інше пи­тан­ня: "Яких на­ви­чок, яких знань і розуміння то­го, що та­ке відповідальність, ба­жав би я своїй дитині?"

Час, ко­ли вар­то при­сту­па­ти до на­вчан­ня, і з чо­го кра­ще по­ча­ти, різний у сім'ях і за­ле­жить від віку ди­ти­ни та батьківської оцінки її готовності до самостійних рішень. Відповідальність за розкидані речі – од­на із пер­ших обов´язків до яких за­лу­ча­ють дітей.

Відповідальність за пра­виль­ний перехід до­ро­ги на ву­ли­цях освоюється перш, ніж ди­ти­на бу­де вчи­ти­ся ко­рис­ту­ва­ти­ся гро­мадсь­ким транс­пор­том, по­до­ро­жу­ю­чи по місту, і т.д.

Про­бле­ма на­вчан­ня відповідальності полягає в то­му, що вимагає піддавати ри­зи­ку улюб­ле­не ди­тя.

За­без­пе­чив­ши ди­ти­ну інструкціями, навівши при­кла­ди, по­тре­ну­вав­шись на практиці, ми повинні врешті-решт на­да­ти їй сво­бо­ду і віддати її на милість влас­них рішень. Батьки і вчителі ма­ють по­сла­би­ти кон­троль за цією сто­ро­ною жит­тя ди­ти­ни.

На­дан­ня сво­бо­ди - над­з­ви­чай­не рішення в житті всіх батьків. Во­но особ­ли­во болісно то­му, що, як­що не по­щас­тить, наслідки мо­жуть бу­ти ду­же се­рй­оз­ни­ми: ди­ти­на по­тра­пить у біду, а батьків бу­де му­чи­ти по­чут­тя про­ви­ни.

Ко­ли зва­жи­ти­ся за­ли­ши­ти ди­ти­ну вдо­ма без на­гля­ду? Ко­ли до­зво­ли­ти дитині мо­лод­шо­го шкільного віку самостійно до­би­ра­ти­ся до шко­ли? Ко­ли до­зво­ли­ти підлітку і юнакові хо­ди­ти на по­ба­чен­ня, во­ди­ти ма­ши­ну, влаш­то­ву­ва­ти­ся на не­пов­ний ро­бо­чий день?

Немає гарантій, що ди­ти­на го­то­ва до цьо­го. Мож­на ли­ше оцінити, наскільки добре во­на справляється з життєвою ситуацією і тур­бу­ва­ти­ся, передба­ча­ю­чи несподіванки.

Занепокоєння наше кон­струк­тив­не, ко­ли ми за­даємо за­пи­тан­ня "А що, якщо?", Потрібно спо­ну­ка­ти ди­ти­ну роз­гля­ну­ти можливості ри­зи­ку.

"Зі мною нічого подібного не тра­пить­ся, кра­ще б ти при­пи­ни­ла тур­бу­ва­ти­ся!" - Заперечує ди­ти­на, з нетерпінням че­ка­ю­чи до­зво­лу піти. Один з батьків відповідає: "А я і не ка­жу, що що-не­будь тра­пить­ся са­ме з то­бою - це тільки ймовірність. То­му, перш ніж ти підеш, ми об­го­во­ри­мо твою поведінку в разі, як­що це все-та­ки відбудеться".

Пла­ну­ван­ня не­пе­ред­ба­че­них об­ста­вин - це форт за­хис­ту, який мо­жуть за­без­пе­чи­ти бать­ки і вчителі.

Кон­струк­тив­не занепокоєння ста­вить пе­ред ди­ти­ною такі пи­тан­ня, які їй самій ніколи б не прийш­ли в го­ло­ву. Кон­струк­тив­не занепокоєння мо­же оцінити ри­зик не­пе­ред­ба­че­но­го в будь-якій ситуації, вчить ди­ти­ну заздалегідь об­ду­му­ва­ти майбутнє.

Що, як­що вибір ди­ти­ни не­ро­зум­ний і ви­ник­не про­бле­ма? Що ро­би­ти? За­хис­ти­ти дитину і ніколи більше не відпускати на во­лю? Ні в яко­му разі..

Ви­хо­ван­ня по­чут­тя відповідальності тяг­не за со­бою не­ми­ну­чий ри­зик. Не­важ­ли­во, наскільки добре підготовлена ди­ти­на: роб­ля­чи щось но­ве, потрібно роз­ра­хо­ву­ва­ти і на те, що пер­ша спро­ба мо­же ви­я­ви­ти­ся не­вда­лою, але на по­мил­ках вчать­ся.

Ди­ти­на, що зро­би­ла не­ро­зум­ний вибір, по­вин­на відповідати за свої рішення. При­ки­да­ю­чи, як не до­пус­ти­ти не­га­тив­них наслідків, ди­ти­на вчить­ся кра­ще і відповідальніше управ­ля­ти подібною ситуацією в на­ступ­ний раз. Ча­сом трап­ля­ють­ся не­щас­тя, які не є яв­ни­ми наслідками ви­бо­ру ди­ти­ни. "Я прос­то їхав по вулиці, а цей хло­пець не зу­пи­нив­ся на знак "Стоп" і врізався в ме­не".

Тільки то­му, що ти "не ви­нен", не означає, що мож­на до­пус­ка­ти нещасні ви­пад­ки і ні за що не відповідати. Про що він ду­мав, опи­нив­шись у та­кий час у та­ко­му місці? "Я поспішав до­до­му і хотів зрізати шлях". Чи міг він зро­би­ти щось в цій ситуації, що, мож­ли­во, не при­зве­ло б до та­ких наслідків? "Я міг би більш уваж­но сте­жи­ти, чи не виїжджає з бічних ву­лиць транс­порт".

Кра­ща стра­хов­ка про­ти пов­то­рен­ня по­ми­лок надалі - вчи­ти­ся на по­мил­ках за­раз. Існують два го­лов­них запобіжника для підростаючих дітей: са­мо­за­хист, тоб­то відповідальність, якої на­вча­ють бать­ки, і уда­ча, яка не за­ле­жить від волі батьків.

Зав­дан­ня батьків і вчителів - як мож­на повніше роз­ви­ну­ти у дітей по­чут­тя відповідальності.

Так як самотні бать­ки сти­ка­ють­ся з особ­ли­во ве­ли­ки­ми по­тре­ба­ми, для них ду­же важ­ли­во ра­но ви­кликати у дітей по­чут­тя відповідальності.

Вчи­ти дітей самостійно гос­по­да­рю­ва­ти в бу­дин­ку - зна­чить по­лег­ши­ти важ­кий тя­гар батьківських обов'язків. Рішення пе­ре­клас­ти час­ти­ну ван­та­жу на плечі дітей за­ле­жить від відповіді батьків на два пи­тан­ня:

  • Чи не роб­лю я для моїх дітей чо­го-не­будь та­ко­го, що во­ни мог­ли б чу­до­во ро­би­ти самі?

  • Не за­бо­ро­няю я ро­би­ти дітям те, що їм уже цілком під си­лу?

Ма­ю­чи по­чут­тя відповідальності, діти ста­ють не­за­леж­ни­ми, на­вча­ють­ся справ­ля­ти­ся з труд­но­ща­ми. Во­ни го­ту­ють­ся до то­го, щоб ста­ти до­рос­ли­ми, і ко­жен крок у цьо­му на­прям­ку підвищує самооцінку ди­ти­ни, ро­бить її більш ком­пе­тент­ною у пи­тан­нях тур­бо­ти про са­му се­бе.

Мета Проекту - підготовка до самостійного життя.

Завдання:

 • навчити дитину навичкам самостійного життя у суспільстві;

• передати культурні, духовні та моральні цінності;

• допомогти дитині розвинути свій потенціал та визначити власні життєві цілі;

• стати дитині вірним товаришем і підтримкою у будь-яких ситуаціях.
Розділ І. Родинна скарбничка

1.Домашні завдання: батьки і діти (батьківські збори)

Доброго дня шановні батьки!

Напевно, кожен із вас чекає початку навчального року, але разом з ним до вас приходять нова турбота: домашні завдання, які приносять ваші діти зі школи. Зрештою, для більшості із вас вони стають невід’ємною частиною повсякденної роботи. Проте, всім хочеться, щоб у дитини не було з цим проблем: завдання легко виконувалися, оцінки всіх радували. А якщо справи йдуть не так благополучно, як тоді батькам допомогти своїм дітям подолати багато труднощів, з якими їм доведеться зіткнутися? Як поводитися, щоб досягти позитивних результатів?

Дорослим необхідно подбати про те, щоб створити дитині сприятливі умови для занять. Вона повинна робити уроки в певному зручному, звичному для неї місці, маючи під рукою все необхідне.

Тиша і правильний режим занять - необхідні умови для продуктивної роботи. Це відомі істини.

Однак є деякі можливі ситуації, на які потрібно звернути увагу, перш ніж ваша дитина сяде за уроки:

  1. Чи не зустрічаєте ви сина чи дочку, що повернулися зі школи, нагадуваннями про те, що необхідно вчасно виконати уроки. Є чимало інших, більш цікавих для дитини тем.

  2. Не починайте бесід з дітьми з буркотливих пригадувань їх минулих невдач: цим ви відразу відштовхуєте дитини! І відповідь, якщо він зможе контролювати свої думки і переживання, буде наступною: "І поговорити батьків зі мною нема про що. Крім докорів, нічого від них не дочекаєшся".

  3. Не опікайте дитини на кожному кроці, не нервуюйте її своїми надмірними клопотами, особливо в ті моменти, коли ви обидва неспокійні, напружені. Заспокойтеся спочатку самі і дайте їй заспокоїтися.

  4. "Не стійте над душею" перед початком уроків. Дайте можливість їй почати роботу самій, навіть якщо вона "тягне гуму". Не перетворюйте приготування уроків у повинність або, що ще гірше, в покарання за попередні промахи!.

  5. Не лякайте дитину майбутніми труднощами. Цим ви тільки знижуєте рівень її активності.

  6. Не давайте дитині в цей момент інших доручень, не заважайте їй сторонніми розмовами. Нехай вона бачить, що ви шанобливо і серйозно ставитеся до її уроків. Тоді і в неї буде формуватися відповідальне ставлення до справи.

Дотримуючись цих істин, ви батьки зрештою повинні створити для дитини усе необхідне для успішного виконання домашніх завдань. Але чи вистачить цього самим учням? Адже саме вони відповідальні за виконання своїх завдань,

а батьки взагалі не повинні мати до цього ніякого відношення. В чому ж тоді причина?

Провівши анкету з учнями, ми отримали такі результати!

Слайдова презентація (на диску)

Але ось дитина вже працює. На що потрібно звернути увагу, щоб полегшити початок її роботи?

  1. Не обов'язково починати з самого важкого. Є діти, яким потрібен час для "розгойдування", їм краще починати з легких завдань, завершуючи справу виконанням важких. А ось тим, що швидко втомлюються краще починати з більш складного.

  2. Не забувайте час від часу (але не всякий раз) перевіряти, чи на правильному шляху дитина у виконанні завдання. Однак намагайтеся не заважати їй самій думати. Не стійте над нею під час роботи.

  3. Не відволікайте дитину під час приготування уроків питаннями, що не мають відношення до даного матеріалу. Утримуйтеся від цікавих розмов з іншими членами родини. Згадайте, як охоче ми самі відволікаємося на стороннє під час роботи.

Дитина закінчила виконання уроків, і ваше завдання - закріпити її позитивне ставлення до домашніх навчальних студій. Тут ви теж повинні виявити педагогічний такт.

  1. Не злитися, виявивши помилки, не дорікати їй. Згадайте, скільки раз з вами траплялося таке ж.

  2. Не пригадуйте, побачивши зроблені дитиною помилки, всі її попередні гріхи, всі її промахи, інакше вкорениться в ній почуття страху перед уроками і перед вами.

  3. Не залишайте помилки, зроблені напередодні, без уваги і після того, як дитина повернеться зі школи. Доброзичливо обговоріть з нею причину помилки і подальші дії щодо її запобігання.

  4. Не втрачайте нагоди похвалити дитину! Навіть якщо робота виконана невірно, зусилля певні вона витратила, і завжди можна знайти якусь дещицю в роботі, гідну похвали: красиво! сьогодні краще, ніж вчора! Іноді достатньо побіжного знака, що виражає вашу схвальну реакцію.

  5. Вселити дитині, що сенс його вчення - міцні знання і чесно зароблені оцінки. Не дуже приємне враження справляють учні, що випрошують хороші оцінки.

Ми також пропонуємо пам’ятку «Як допомогти п’ятикласнику в підготовці домашніх завдань»:

«Як допомогти п’ятикласнику в підготовці домашніх завдань»

  1. Не перетворюйте виконання дитиною уроків на знаряддя тортур.

  2. Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, його дальню перспективу.

  3. Заохочуйте свою дитину за якісно виконане домашнє завдання,хваліть її, радійте її результатам, пов’язаним з позитивною оцінкою.

  4. Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання лише в тому випадку, якщо вона цього потребує.

  5. Не намагайтеся виконувати уроки за дитину, хай краще домашнє завдання залишиться невиконаним, ніж його виконають батьки.

  6. Формуйте культуру розумової праці, цікавтесь, яку додаткову літературу можна використовувати для якісного виконання домашніх завдань.

  7. Використовуйте можливості додаткових і стимулюючих занять у школі, аби знижувати навчальне навантаження вдома.

  8. Консультуйтеся з учителями-предметниками, якщо помічаєте, що Ваш п’ятикласник відчуває труднощі у підготовці домашніх завдань. Не гайте час! Якщо невиконання домашніх завдань увійде у звичку школяра – надолужити згаяне буде вкрай складно.

А на закінчення хочеться нагадати слова В.А. Сухомлинського про те, що з дитинства в кожному з нас "горить вогник бажання бути гарним" і "вогник бажання добре виконати завдання". Завдання батьків - не дати згаснути цьому вогнику, привчити дітей до самостійності та відповідальності. І тоді їх прагнення допомогти дитині приведе до очікуваних результатів.

На даних батьківських зборах може використовуватись брошура «Психологічно-педагогічна адаптація п’ятикласника» (на диску).

2.Стосунки між батьками і дітьми (твір-роздум)

Вранці, збираючись в школу, я вмикаю магнітофон і слухаю записи своїх улюблених виконавців. їхні пісні супроводжують мене й дорогою до школи: я беру із собою плейер. А ще в нашому будинку є відеомагнітофон. З його допомогою я дивлюся і слухаю виступи моїх улюблених груп: «Руки вгору», «Любе» й інших. Ми часто купуємо відео- і аудіокасети, у нас зібралася велика фонотека. Одного разу касети безладно лежали на підвіконні, на письмовому столі, книжкових полицях і Навіть на полу. Мама мене лаяла за недбале ставлення до речей. Я сердився, але зрештою вирішив скласти всі свої касети. Місце для них швидко знайшлося. У тумбочці, на якій стояв телевізор, у картонній коробці лежали старі платівки. «У нас уже давно немає програвача, — подумав я, — так нема чого зберігати і платівки. Батьки про них, напевно, давно й забули». Я вирішив викинути непотрібні, як мені здавалося, платівки і на їхнє місце скласти касети. Так і зробив. Потім похвастався мамі, що нарешті-то місце для касет знайшов, показав, у якому порядку вони лежать у тумбочці. «А де ж платівки?» — запитала мама. «Я їх виніс разом зі сміттям», — відповів я. «Як ти міг це зробити, не запитавши мене?» — тихо сказала мама і заплакала. «Швидко йди і принеси їх», — суворо промовив тато. Я спізнився. Машина уже відвезла сміття, і контейнери з-під нього стояли порожні. «Але все рівно в нас немає програвача», — намагався утішити я батьків, коли ні з чим повернувся додому. «Ці платівки нам дорогі як пам'ять про юність, молодість, — сказав тато, — їх слухала ще твоя бабуся».

Цей випадок буде мені уроком на все життя. Батьки з розумінням ставляться до моїх захоплень, намагаються зрозуміти мої проблеми, а я ділюся з ними своїми секретами. Але чому ж я виявився таким нечуйним до них? Я довго шукав записи тих пісень, що були на платівках. І я знайшов їх!

3.Відносини між батьками і дітьми підлітками (бесіда)



Ваша дитина росте і хоче мати свої секрети. І ви стурбовані тим, що, погодившись з цим, ви втрачаєте спокій і необхідний контроль. Що робити? Відносини між батьками і дітьми підлітками - непроста тема, але психологи радять пережити цей час максимально спокійно. Нижче наведено практичні поради щодо конкретних ситуацій.

Ситуація 1. На двері своєї кімнати син недавно повісив табличку: "Будь ласка, стукайте". Свій ящик столу він став закривати на ключ - не дає навіть доторкнутися до нього. На питання "Що у тебе там?" відповідає, що це не моя справа. Нещодавно влаштував скандал, коли я відкрила його шкільний рюкзак (хотіла покласти йому щоденник, який перевірила). Син почав кричати, що я не маю права чіпати його речі, що це його особистий простір і його особисте життя. Чи не зарано - в 13 років? Як мені реагувати на такі випади і що взагалі робити?

Рада фахівців:

Визнаючи право недоторканності приватного життя свого сина , ви даєте зрозуміти, що поважаєте його. У цьому віці між батьками та дітьми підлітками встановлюються відносини "рівноправні партнери". Діти вже не хочуть підкорятися сліпо. Якщо ви щось хочете від них - обгрунтуйте своє прохання. Якщо цікавитеся чомусь - не наполягайте на відповіді. Ваш дитина виросла і хоче бути незалежним, йому необхідно мати місце, куди дорослі не мають доступу. Риття в його речах - це відсутність поваги до дитини, порушення його прав на особисте життя. До того ж, це призведе лише до агресії, дитина закриється від вас і ваші стосунки буде потім вкрай важко налагодити. Але це все не означає, що життя дитини підлітка повинна бути безконтрольною. Є ситуації, коли батькам просто необхідно вчасно втрутитися - наприклад, коли у вас є підстави підозрювати, що дитина вживає наркотики. Але навіть тоді простий допит і стеження не допоможуть - потрібно заслужити довіру дитини, потрібно увійти з ним в контакт. Тоді він сам відкриє вам свої секрети, оскільки підліткам дуже важко тримати такі речі в собі. На даному етапі виходить, що чим більше розумної свободи ви даєте дитині - тим більш контрольованим він буде для вас. Він буде довіряти вам, поважати вас, він сам не захоче зберігати від вас секретів. Адже він ще по суті дитина і потребує поради, в повчанні і підтримки. Дайте йому свободу - і контролюйте розумно.

Ситуація 2. До недавнього часу в мене був тісний контакт з дочкою. Вона завжди любила базікати зі мною, довіряла всі свої секрети. Ми говорили довго про школу, про її друзів, про вчителів ... На жаль, ситуація змінилася, тому що шість місяців тому дочка познайомилася з одним хлопчиків і, схоже, закохалася в нього. Я не можу сказати про нього нічого поганого - він хороший хлопчик, приємний у всіх відносинах. Так як він живе в нашому районі, я бачу їх разом з дочкою майже щодня. Але це мені ні про що не говорить. Коли вони у нас вдома, вони або займаються навчанням, або дивляться телевізор. Однак, я поняття не маю, що вони роблять разом поза домом - дочці 15 років , в цьому віці все може трапитися. Я намагаюся ставити дочки питання, але вона тільки замикається в собі і нічого не говорить. Я знаю тільки, що вони цілуються, але раптом все вже зайшло далі?! Я намагаюся краще стежити за ситуацією, бо не хочу, щоб моя дочка зіпсувала собі життя.

Рада фахівців:

Більшість дітей підлітків не хочуть говорити з батьками про свої стосунки з протилежною статтю і про своє перше кохання. Відкриті і балакучий з інших тем , це питання вони завзято будуть тримати при собі. Це таємниця повинна бути прийнята вами. Не змушуйте своїх дітей довіряти вам найпотаємніше, оскільки це може привести до зворотного ефекту. Це зрозуміло, що вам хочеться знати якомога більше про інтимне життя вашої дочки, щоб захистити її від ризику випадкової вагітності. Але ви в даному питанні повинні бути мудрими, вдумливими і брати до уваги той факт, що ваша дитина підліток уже виріс. Ваша дочка повинна перш за все почути від вас, що важливо в зв'язку з цим і чому. Це молоде почуття, хоч і гаряче, часто нестійкий, тому ви повинні пояснити дівчинці суть сексуальних відносин, заснованих на любові. Відправною точкою для таких роз'яснень має бути власний досвід, думка шановних людей, яких дитина знає і поважає. Ваша дочка буде відчувати підтримку і знати, що вас хвилює її майбутнє. Обов'язково безпосередньо поговоріть про контрацепцію! Будьте чесні і відкриті - ваша дитина розкриється у відповідь на вашу щирість. Дітям у віці важливо знати, що вони завжди можуть розраховувати на вашу допомогу і поради.

Ситуація 3. Моя дочка практично поселилася в Інтернеті, а їй адже всього 12 років! Відразу після школи вона біжить за комп'ютер і сидить за ним до вечора. Ледве-ледве вдається змусити її сісти за уроки. Але і тут вона кожну вільну хвилину підбігає до комп'ютера, щоб послати чергове повідомлення або відповісти на нього. У неї є своя кімната, я не можу побачити, що вона насправді бачить на екрані або з ким зв'язується через Інтернет. Я, звичайно, розповідала їй, що вона повинна бути обережна, бо може нарватися на якого-небудь педофіла. Але сумніваюся, що дочка сприйняла це всерйоз. Я не можу заборонити їй вихід на сторінки, пов'язані з сексом - вона може випадково натрапити на деякі порнографічні фільми або фотографії. Я перебуваю у скрутному становищі, тому що - з одного боку - не хочу бути опікуном своєї дочки, а з іншого - я до кінця не довіряю їй. Буває, що вона не повертається від подруг в призначений час, а про погану оцінку в школі я дізнаюся тільки від третіх осіб. Може бути, мені слід почати більше контролювати свою дочку, щоб вона не сиділа подовгу за комп'ютером м не створювала додаткових проблем?

Рада фахівців:

Хоча віртуальний світ захоплюючий, причому не тільки для дітей, а й для дорослих - ризик, якому піддаються підлітки непомірно великий. Інтернет - це цілий світ, де дитина може зустрітися з ким завгодно, потрапити під чужий вплив і побачити те, що не відповідає її віку. Як ви можете захистити свою дитину від віртуального світу і його окремих особливо дорослих областей? Контролювати свою дочку. І тут вже не до прав людини або особистого простору дитини - тут все набагато серйозніше. Попередьте дочка, що ви будете переглядати історії сайтів, які вона відвідує. Поясніть це м'яко, але наполегливо: "Я не хочу, щоб хтось зробив тобі боляче, тому твоя віртуальна життя не повинно бути таємницею". Ви також можете налаштувати батьківський кодовий замок на конкретному комп'ютері, через який частина сайтів буде заборонена для перегляду без спеціального пароля. Вкажіть також сайти, які повністю безпечні (наприклад, освітні програми) де дитина-підліток може отримати багато корисної інформації. Такий моніторинг зазвичай дратує дітей, але він є абсолютно необхідним. Це не зашкодить подальших відносин між батьками і дітьми підлітками, а при правильному підході лише зміцнить їх. Дитина насправді хоче знати, що ви піклуєтеся про нього. Йому хочеться бачити вашу зацікавленість і опіку. І хоча іноді вони висловлюють протест - пізніше вони зізнаються, що вдячні батькам за своєчасне втручання і психологічну підтримку.

4.Чому виникають протистояння з батьками? (твір-роздум)

Одяг, який ти носиш. Їжу, яку ти їси. Місця де ти гуляєш. Люди з якими ти спілкуєшся. Колір шпалер у твоїй кімнаті. Година о котрій потрібно іти спати.

Ти питаєш, як це все пов’язано між собою? Це лише декілька прикладів речей, які твої батьки контролювали, коли ти був дитиною. Коли ти був ще зовсім маленьким у тебе ще не було стійкої думки, що добре, а що погано, що корисно, а що не дуже. Твої батьки приймали за тебе більшість рішень, починаючи, з того що в тебе буде на сніданок, і закінчуючи тим о котрій годині ти повинен бути у ліжку. І це добре – тому що діти потребують цього захисту та допомоги, тому що вони , ще не досягли того віку, коли можуть вже без проблем про себе піклуватися та приймати рішення.

Але ти ростеш і стаєш підлітком. У тебе розвивається свій власний світогляд, який не завжди співпадає з поглядами батьків. І це нормально, коли підліток має свої власні погляди та думки. У тебе формуються свої пріоритети та цінності. Це готує тебе до дорослого життя.

Твоїм батькам може бути важко пристосовуватися до того, як ти міняєшся і перетворюєшся у людину, яка вже може самостійно приймати рішення і має свій власний погляд. Ні, батьки радіють, що ти мужнієш, стаєш самостійним, просто вони сприймають тебе ще як дитину, про яку вони піклувалися і ростили, і за яку у дитинстві приймали більшість рішень.

У більшості сімей саме це «регулювання» і викликає це протистояння між батьками та підлітками. Ти хочеш розклеїти свою кімнату постерами своїх кумирів, а вони не розуміють навіщо псувати інтер’єр кімнати, ти любиш слухати гучну музику, а батьки тільки і кажуть: « Зроби тихіше, як таке можна взагалі слухати?!».

Сутички, які описані вище дуже поширені у більшості сімей . Ти стаєш обуреним та злим, тобі здається, що батьки тебе не поважають і не дають займатися тим, що тобі подобається. Твої батьки теж починають злитися, тому що вони не звикли до ситуації, коли їхнє чадо не погоджується з їхньої думкою чи коли вони не розуміють рішень своєї дитини, тому намагаються їх змінити.

Дуже легко зіпсувати стосунки зі своїми батьками через ці непорозуміння. Друзі з якими ти спілкуєшся та твоє відношення до навчання та сексу можуть викликати ще більше протистоянь та конфліктів, тому що твої батьки завжди хочуть тебе захистити сховавши в сейф, скільки б років тобі не було. І це нормально, батьки люблять тебе та бажають тобі тільки найкращого.

З часом вони приймуть те, що ти вже не маленька дитина та маєш право на власну думку, і що твій погляд на речі може бути відмінним від їхнього. Постарайся порозумітися з батьками та знайти спільну мову, компроміс завжди можливий.

Іноді це здається просто абсурдним та безнадійним, тому що ти гадаєш, що твої батьки просто не хочуть тебе розуміти та сприймати твої погляди. Але розмова та вираження своїх власних думок може допомогти отримати більше поваги від батьків, і ви разом будете в змозі обміркувати конфлікти та їх причини і ,можливо, знайти компроміси, які зроблять всіх щасливими.

Ти повинен показати, що тобі можна довіряти, що ти тримаєш слово! Наприклад, твої батьки вимагають, щоб ти негайно прибрав кімнату, але саме зараз показують твій улюблений фільм. Домовся з батьками, що, одразу після нього ти наведеш у своїй кімнаті ідеальну чистоту, і тримайся свого слова. Вони зрозуміють, що ти дійсно можеш тримати слово і будуть тобі довіряти більше.

Також не забувай, що твої батьки теж були підлітками, і вони ,можливо, відчували теж саме, що і ти зараз, тому ти завжди можеш спитати у них поради та дізнатися, як вони вирішували свої підліткові проблеми.

5.А ви не пробували дружити з батьками? (бесіда-лекція)

У всіх нас є друзі, і, як правило, це чужі нам люди. А ви не пробували дружити з батьками? Так, так, з татом і мамою...

Ну чому так часто зі словом «батько» асоціюється або тато з ременем, або мама в гарному фартушку зі смачним обідом, у якої можна випросити гроші на комп'ютерний зал?

Давайте подивимося на наших тат і мам з трохи іншого боку.

Поміркуємо не тільки про тих, кому 16 і 40, але і про відносини батьків і дітей, коли діткам 40, а батькам за 60. Ще невідомо, якій з пар легше знайти спільну мову і потоваришувати ...

У дитинстві батьки спрймаються як «об'єкт», який може щось відняти або подарувати, нагодувати і одягнути, покарати або заохотити, дати гроші. Ставляться до них, і, звичайно ж, правильно роблять, як до якогось запасу досвіду...

Але ж батьки - теж звичайні люди. Такі ж, як і дитина, лишень бачили в житті більше. Адже мама з татом теж чомусь радіють, а щось вводить їх в депресію, вони сміються і плачуть, чогось не знають, потрапляють у складні ситуації, і їм теж потрібна порада. У них є різні інтереси, зацікавлення, хобі. Вони можуть ненавидіти, сперечатися, нервувати, як і дитина. Можуть навіть закохуватися! І не варто з цього дивуватися - всі ми люди.

Ваші мама і тато не могли не бути дітьми. І їх не могли не діставати, не контролювати, не лаяти їхні ж батьки.

Але, на жаль, як тільки у безтурботної дівчини і веселого хлопця з'являється своя дитина, вони відразу забувають, як захопливо палити тополиний пух, стрибати по дахах, включати музику настільки голосно, що аж шибки тремтять. І починають словами своїх татів і мамусь говорити те, від чого у самих не так вже давно пухли вуха.

Звичайно, недоцільно у ночі перешкоджати сну сусідів і по дахах стрибати ні до чого, але практично всі проходять через це. Як пояснити дитині все так, щоб вона не образилася, але зрозуміла? Як щось довести батькам так, щоб вони сприйняли це всерйоз?

Не все так складно - якщо щось було, то це неважко відновити в пам'яті, пригадати їм. Головне - не грубо і прямолінійно, а тонко, натяками...

Можливо, не варто чекати, поки батьки знайдуть з Вами спільну мову? Можливо, варто й самим спробувати зробити це? Можливо, не варто говорити мамі, що у тебе вже 3 місяці той самий телефон, а з'явилося багато інших? Може, краще розбити скарбничку і купити їй парфуми?

Погодьтеся, що дружня порада куди краща від зауважень батьків і примх дитини.

На мій погляд, найбільша складність у відносинах «батьків і дітей» в їх «вікових категоріях». Людина, звичайно, натура консервативна, і, як би не старалася, зміни даються їй важко. І якщо родина буде жити за стереотипом «батько завжди правий, дитина повинна слухатися його, тому що батько краще знає», то нічого доброго ні для дитини, ні для батьків не буде.

Батьки і діти! Постарайтеся зрозуміти.

Вам, діти, батьки хочуть добра і роблять для цього все, що вважають за потрібне, але іноді це не зовсім те, що потрібно саме Вам. Тому постарайтеся зрозуміти, що наміри тільки благі, і по-дружньому поясніть, що вам потрібне щось інше, наприклад, свобода.

А Ви, батьки, пригадайте, що у віці свого сина чи своєї дочки теж не завжди розуміли своїх батьків, що вам потрібно було не те, що вони для Вас хотіли. І спробуйте зрозуміти, що він або вона відчуває те ж саме ...

6.Ідеальні батьки для підлітка (відверта розмова).

Незаперечним є той факт, що період «авторитету батьків» з кожним роком згасає і, напевно, більше ніколи не повернеться. Тому стратегія батьків «командувати й керувати» не виправдовує їх сподівань.

Слід шукати інших шляхів заново «заслужити» колишній авторитет підлітків. Тому, шановні батьки, спробуйте не тільки слухати дитину, а й спостерігати за її реакцією. Іноді поза, жести і міміка краще свідчать про її стан, підлітковий протест. Дитина не хоче боротись, вона хоче розібратися і запрошує вас до співпраці.

Пам’ятайте, що однією з особливостей підліткового віку є потреба в ризику, часом не дуже виправданому, просто для того, щоб самоствердитись. Спробуйте дивувати дитину своєю винахідливістю, передавайте дитині хоча б невелику частину свого оптимізму. Але не варто жартувати над емоціями підлітка, набагато ефективніше жартувати над самою ситуацією.

Одне з головних прагнень підлітка – прагнення до самостійності. Але самостійність припускає повну відповідальність за дії, а підліток прагне до відповідальності там, де вона для нього вигідна. Завдання батьків – «ділитися» відповідальністю з дитиною. Навчіть дитину не боятися власних помилок і ставитися до них як до досвіду, який необхідно аналізувати. Бажано показувати досвід «падінь і злетів» на прикладах із власного життя та життя інших значущих для дитини людей, а не на постійних доганах і нескінченному «розборі». Зверніть увагу підлітка на те, що для будь-якої людини властиві внутрішня суперечливість, неоднозначність, конфлікт бажань і мотивів поведінки. Поняття «добро-зло», «невдаха-переможець», «свобода-залежність», «правда-неправда» бувають неоднозначні, тому вимагають аналізу та перегляду від дорослої людини.

Налагодити взаєморозуміння між батьками та дітьми-підлітками іноді буває вкрай непросто. Тому функцію «містка взаєморозуміння» покликані виконувати практичні психологи та соціальні педагоги. Більша половина шкіл району забезпечена цими педагогічними працівниками. Тому закликаю батьків до тісної співпраці зі школою, щоб разом досягнути взаєморозуміння на шляху виховання підростаючого покоління.

Головним завданням батьків, вчителів, психологів є показати дитині, що її хочуть і можуть вислухати, почути її незадоволення, роздратованість, неприязнь. Уміння слухати – навичка, необхідна кожній людині. Адже мовчання й очікування своєї черги висловитися зовсім не означає вміння слухати, а тим більше чути.

Активно слухати варто, коли підліток засмучений, чимось переймається, йому щось не вдалося, боляче, соромно.

Унаслідок застосування активного слухання: негативні переживання дитини зникають або слабшають; переконавшись, що дорослий готовий слухати, дитина розповідає про себе все більше, з’ясовуючи деталі, на які, можливо, сама не звертала уваги; дитина сама просувається у розв’язанні своєї проблеми, шукає різних шляхів її подолання, проговорює їх разом із вами, радиться; дитина теж починає вас слухати і чути; ви дедалі краще розумієте своїх дітей; ви закладаєте фундамент довірчих стосунків.

Основні правила слухання

  1. Говоріть із дитиною, повернувшись до неї обличчям. Очі мають бути на одному рівні. Якщо ви на зріст вищі за дитину – сядьте поруч.

  2. Уникайте запитань, використовуйте ствердну форму висловлювань.

  3. Тримайте паузу, даючи дитині час на обдумування.

  4. Позначайте емоції, які відчуває дитина.

  5. Говоріть, що розумієте її почуття.

Активне слухання – це не спосіб досягти чогось, а «просто» шлях до встановлення кращого контакту, спосіб показати дитині, що ми її розуміємо.

Щоб навчитися чути свого малюка, не тільки слухати, а саме чути, стати уважним співрозмовником і, головне, активним слухачем, необхідно використовувати прості правила:

  1. Навчіться відчувати, що саме цікаво вашій дитині, говоріть із нею про це. Часто батьки цікавляться насамперед шкільними справами своєї дитини, але, погодьтеся, окрім школи, у житті так багато всього захопливого, стільки речей та явищ, про які можна розказати. Так, замість одвічних запитань: «Як там у школі?», «Яку оцінку отримав?», «Що вивчили нового?», варто спитати: «Яка музика тобі зараз подобається?», «Чи сподобалась тобі прем’єра нового фільму?», «Як тобі нова книжка популярного автора?».

  2. Якщо дитина намагається про щось вам розповісти, ви бачите, що її щось турбує, тривожить, не поєднуйте «слухання» зі сторонніми справами: пранням, прасуванням, готуванням їжі, переглядом телепередачі. Намагайтесь хоча б 20 хвилин на день приділяти дитині тільки для того, щоб слухати її уважно.

  3. Не закидайте дитину запитаннями, не влаштовуйте допиту. Просто допоможіть їй висловитись, не намагайтесь перебивати, вставляти свої коментарі. Звичайно, частіше за все, дитина прагне не так отримати вашу пораду, рекомендацію, як просто розповісти про якусь подію.

  4. Не розділяйте те, що говорить вам дитина, на важливе і неважливе. Інколи підліток у захваті розповідає про футбольний матч, який побачив напередодні, а мати відповідає: «Та ну його, цей футбол, розкажи краще, як там у тебе у школі». Або дівчина висловлює хвилювання з приводу того, що хлопець, яким вона захоплюється, не звертає на неї уваги, а мати відповідає: «Ще сто таких хлопців буде, не бери дурного в голову». Ось де яскраво простежується, як батьки відсторонюються від проблем дитини, залишають її сам на сам зі своїми переживаннями.

  5. Слухаючи дитину, будьте з нею на одній хвилі, постійно підтверджуйте свою уважність і зацікавленість знаками: кивайте головою, дивіться в очі, подавайте репліки, час від часу повторюйте те, що вона каже, тільки іншими словами. Цей прийом називається віддзерка-люванням. Якщо правильно його застосовувати, дитина побачить, що ви її чуєте і розумієте.

  6. Застосовуйте прийом «активного слухання»: використовуйте ствердну форму висловлювань, тримайте паузу, даючи дитині час на обдумування, позначайте емоції, які відчуває дитина, говоріть, що розумієте її відчуття.

  7. Слухаючи дитину, поважайте її інтереси, її особистість, будьте добрими. Навіть якщо потрібна суворість, поєднайте її з добротою у рівних пропорціях. Ваші очі мають випромінювати терпіння, бажання почути співрозмовника.

Навчившись слухати і чути свою дитину, розуміти її переживання, ви залишитесь найкращими друзями на все життя.

7.
Як зрозуміти підлітка 13 років? (бесіда).

Підліток, у віці 13 років, дуже часто не знаходить спільну мову з батьками. У дитини з'являється відчуття дорослості, що є психологічною потребою віку. Причиною є швидке статеве та фізичне дозрівання. Прояв дорослості у підлітка іноді шокує батьків. Іноді ви можете з легкістю з ним домовитися, а іноді складається враження, що ви чужі люди.

Ви повинні зрозуміти, що підліткові у віці 13 років, потрібні умови для розвитку. Поважайте гідність вашого підлітка. Допомагайте їм розвинути правильну самооцінку і не забувайте давати корисні поради. Так як це сприяє особистісному і соціальному становленню.

Ви повинні розуміти, що в цьому віці у підлітка може змінюватися настрій, з'являються нові захоплення. Змінюється його лексикон.

Ви не зможете швидко вирішити проблеми підліткового віку. Наберіться терпіння і продовжуйте працювати з дитиною, розмовляйте з ним, говорите про вашу любов йому. Адже кожен з батьків колись пережив цей підлітковий вік.

Зрозумійте, що підліток у віці сповнений сил і натхнення. Дорослі часто не розуміють нетерпіння підлітків. Починають ускладнювати їм життя, замість того, щоб допомогти знайти потрібне заняття. Підлітки зовсім не жахливі і не злі вони звичайні люди, які намагаються навчитися жити дорослим життям.

У дитини з'являється дуже багато енергії і дорослих це починає насторожувати і лякати. Батьки починають оточувати підросту різними заборонами, а цього робити не можна. Їх потрібно оточити любов'ю і розумінням.

Щоб отримати повагу у підлітка, батьки повинні завжди стримувати свої обіцянки. Даючи дитині обіцянку, ви повинні бути повністю впевнені, що в силах виконати їх. Якщо ви порушите дану обіцянку, дитина віддалиться від вас і вірити вам більше не буде. У підсумку ви програєте.

Батьки повинні зрозуміти, що підлітки в 13 років можуть почувати себе, як зрілим сорокарічним людиною, а іноді і п'ятирічною дитиною. У цьому віці діти шукають турботу і допомогу у старших для планування подальшого життя. Чи не оточуйте підлітка обмеженнями та заборонами, а створіть довірчі відносини.

Коли підліток зможе проявити свою незалежність, навчитися, як чинити правильно, вважайте, що підлітковий період успішно завершено.

Нехай ваші діти-підлітки стануть повноцінними людьми.

8.Як зрозуміти - батьки працюють, а діти насолоджуються життям! (бесіда)



Протистояння "діти - батьки" споконвічно. Одні не розуміють інших, другі намагаються вчити перше ... І майже завжди з цього нічого хорошого не виходить. І обидві сторони думають, болісно міркуючи, як зрозуміти один одного, при цьому основна претензія - в тому, що батьки працюють, а діти насолоджуються життям ...

Дітям потрібні спочатку брязкальця, потім дорогі іграшки, а після їх іграшки та розваги стають воістину масштабними.

Наприклад, дорослі чадо може захотіти погратися "в сім'ю" або "в бізнес". Батьки, поки вони несуть відповідальність, змушені щоразу "виручати" дитини. Ось і виходить дилема, яку не знаєш, як зрозуміти - батьки працюють, а діти насолоджуються життям, сидячи на шиї у своїх "предків".

Дітям складно відчути, яке батькам - це факт. Дитячий та підлітковий егоїзм величезний. І тільки коли діти самі стають батьками, вони можуть відчути всю повноту відповідальності. Вони можуть оцінити, скільки ж в них "вкладали" сил і грошей, часу і навичок їх батьки. Але так чи винні діти, або їх все-таки можна зрозуміти в тому, що вони насолоджуються життям по повній програмі, поки їх батьки працюють?

Ніхто не винен

Спочатку діти вчаться ходити, потім - розуміти життя у всіх її проявах. І весь цей час поруч - вони, батьки. У перші роки мама і тато - це практично весь всесвіт. І дитина на всі сто відсотків залежить від неї. Комфорт і гігієна, розвиток і спілкування навіть у перший рік життя - все це треба вимагати у батьків.

Діти ростуть, а батьки все ще хочуть бачити в них "тих самих" дітей, яких вони ростили довгі роки, до яких звикли. Але у дітей з'являється своє бачення світу, окремі куточки, недоступні всюдисущому увазі батьків, і тим більше - власні бажання (врозріз йдуть з батьківськими настановами "як жити правильно"). А значить, конфлікти, зіткнення і сварки неминучі.

І найстрашніше в цей непростий "підліткове" час - те, що розумом дитина вже зміцнів і цілком самостійний, але свободи матеріальної він ще не має. Тому все, чого йому тільки хочеться він знову ж таки вимагає у Всесвіті - у своїх батьків, які взялися його годувати, забезпечувати і опікати аж до вісімнадцяти.

І ось, здавалося б, останній рубіж. Дитина отримала атестат зрілості, переступив якусь межу ... ан ні! Зачекайте, ми поки поводимося. Влаштували "надходження" (знову ж, за наполяганням батьків - на очне відділення) - вчимося. Причому неодмінно "ми". Як колись давно було "ми їмо" або "ми покакать "...

Отже, п'ять років навчання, і дитина вже цілком дорослий ... Хоча зачекайте! Він пішов на роботу - і нарешті не "ми пішли". У нетрях офісних джунглів ваш "малюк" змушений справлятися сам. Ось тільки зарплата підкачала - з такою оплатою ніяк не с'едешь хоча б на знімну квартиру. Мама, тато, допоможіть! Або принаймні, не заважайте. Ось вам 50 у.о. на моє харчування, а за комунальні - так ви самі світло за собою не виключаєте, от і нагорает!

А у вихідні чадо їде до дівчини або йде з друзями, промативая свою і без того невелику зарплату. Мама (іноді вже пенсіонерка) зітхає, і виділяє доньці відсутню суму "на косметику" або "на колготки". Ось і виходить, що ніяк не зрозуміти, чому ж батьки (навіть пенсійного віку) все ще працюють, а діти насолоджуються життям за їх рахунок ...

Отже, зарплата підросла, професія знайдена і підтверджена. Ось уже й батькам пора спочивати на лаврах ... Але діти одружуються і виходять заміж, і тим більше з боку нареченої (навіть якщо наречений здатний сплатити всі весільні витрати) батьки беруться "допомагати". Ну не їх же бідній дівчинці поодинці на свою средненькую зарплату тягти таке фінансовий тягар!

Потім діти, потім квартира, потім на машину не вистачає ... Батьки віддають не просто все - вони віддають останнє, тільки б їхні діти були в достатку і не потребували. Навіть якщо ця потреба уявна, так би мовити, "віртуальна "...

У якийсь момент, і краще раніше, ніж пізніше, потрібно зуміти красиво сказати " Стоп, вистачить ". Зробити це акуратно і логічно, пояснивши, що сім'ї тепер різні, бюджети - теж. Звичайно, приходити з букетом і тортом в день народження улюбленої дочки чи сина, не привітавши чимось серйознішим - це жорстоко. Втім, якщо фінансові можливості підкачали, то можна і так. Але в будь-якому випадку, повинен настати той самий момент, коли діти можуть зрозуміти, що батьки не лише трудяться, але й теж повинні насолоджуватися життям. Що у батьків можуть бути свої плани і свої накопичення, ніяк не пов'язані з планами дітей ...

  1   2   3   4   5   6

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Лекція на тему: "Рослинні угрупування України"
Рослини зростають здебільшого не ізольовано, а в певних рослинних угрупованнях — фітоценозах

Лекція Тема: Природні умови та клімат
Сприяти вільному висловлюванню власної думки, формуючи комунікативну, соціальну компетентність. Розвивати уміння самостійної, регулярної...

Лекція з елементами бесіди Матеріал
Ознайомити з групами кімнатних квітів, способами розмноження. Познайомити з диференційованими потребами рослин в основних факторах...

Лекція: «Особливості корекційно-аналітичного етапу моніторингових...
«Формування освітніх компетентностей молодших школярів в системі особистісно-зорієнтованого навчання І виховання шляхом діагностико-коригуального...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




p.ocvita.com.ua
Головна сторінка